тибель

ТИ́БЕЛЬ, бля, ч., розм. Дерев’яний цвях, кілочок.

Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню.. Червоними, наче буряки, руками вже скидає молодиця дужку з тибля (Мирний, III, 1954, 402);

Його велика, заросла від самих очей сірою густою щетиною, куштрата голова сиділа просто на плечах, ніби взята на тибель, шиї не було зовсім (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5).

Значення в інших словниках

1. тибель — ти́бель іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тибель — Цвях (деревляний)  Словник чужослів Павло Штепа
3. тибель — ТИ́БЕЛЬ, бля, ч., розм. Дерев'яний цвях, кілочок. Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню .. Червоними, наче буряки, руками вже скидає молодиця дужку з тибля (Панас Мирний); Його велика...  Словник української мови у 20 томах
4. тибель — -бля, ч., розм. Дерев'яний цвях, кілочок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тибель — ЦВЯХ (загострений стрижень), ТИ́БЕЛЬ розм. (дерев'яний кілочок); ВУХНА́ЛЬ (УХНА́ЛЬ рідко) (для прибивання підків); ШПИЛЬ (довгий); ШПИ́ЛЬКА (у шевській справі — маленький дерев'яний).  Словник синонімів української мови
6. тибель — Тибель, -бля м. Деревянный гвоздь. Вас. 149. Шух. І. 88. Рудч. Чп. 249. Дома є вербовий тибель, той, що пластини збивають. Грин. І. 220.  Словник української мови Грінченка