ТИ́ЛЬДА, и, ж. Друкарський знак, що має форму вигнутої риски (~).
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
тильда —
ти́льда іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
тильда —
(друк.) гадючка
Словник чужослів Павло Штепа
тильда —
ти́льда (ісп. tilde, від лат. titulus – напис) 1. Діакритичний знак, який показує м’якість приголосного або носовий характер голосного в мовах з латинським алфавітом. 2. Друкарський знак (~); використовують у словниках для позначення слова або його частини при їх повторенні.
Словник іншомовних слів Мельничука
тильда —
ТИ́ЛЬДА, и, ж. Друкарський знак, що має форму вигнутої риски (~).
Словник української мови у 20 томах
тильда —
-и, ж. 1》 Друкарський знак, що має форму вигнутої риски. 2》 Діакритичний знак, який показує м'якість приголосного або носовий характер голосного в мовах із латинським шрифтом.
Великий тлумачний словник сучасної мови