тильда

ти́льда

-и, ж.

1》 Друкарський знак, що має форму вигнутої риски.

2》 Діакритичний знак, який показує м'якість приголосного або носовий характер голосного в мовах із латинським шрифтом.

Значення в інших словниках

1. тильда — ти́льда іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. тильда — (друк.) гадючка  Словник чужослів Павло Штепа
3. тильда — ти́льда (ісп. tilde, від лат. titulus – напис) 1. Діакритичний знак, який показує м’якість приголосного або носовий характер голосного в мовах з латинським алфавітом. 2. Друкарський знак (~); використовують у словниках для позначення слова або його частини при їх повторенні.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. тильда — ТИ́ЛЬДА, и, ж. Друкарський знак, що має форму вигнутої риски (~).  Словник української мови у 20 томах
5. тильда — ТИ́ЛЬДА, и, ж. Друкарський знак, що має форму вигнутої риски (~).  Словник української мови в 11 томах