тимурівець
ТИМУ́РІВЕЦЬ, вця, ч. Учасник дитячого патріотичного руху подання допомоги родинам фронтовиків, інвалідам, пенсіонерам, багатодітним матерям і т. ін.
*У порівн. — Я так люблю читати твори Аркадія Гайдара.. А ми в себе, знаєте, теж робимо, як тимурівці (Збан., Таємниця.., 1971, 373).
Словник української мови (СУМ-11)