тинутися
ТИНУ́ТИСЯ, у́ся, е́шся, док.. діал.
1. Ударитися.
Дивись на дитину, а то як тинеться, то ще лоба розіб’є (Сл. Гр.).
2. перев. безос. Трапитися.
Все отак заведуться ласкавими словами одно одного шпигати. Тинеться інша шпилька і така, що Пилипиха не стерпить (Вовчок, І, 1955, 185).
Словник української мови (СУМ-11)