тирс

ТИРС, а, ч. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці.

Всі [німфи] уквітчані вінками, Всі одкинулись зухвало, В гордовитих смілих позах, А в руках держали тирси (Л. Укр., IV, 1954, 171);

Я снив, немов боги озвалися до мене:.. І цей — й лицем, повитим в чорні шати, І цей, що з піснею в устах збирає Ситняк на дудки І братки темні І на своєму золотому тирсі в’яже На взір.. патериці дві гадюки… (Зеров, Вибр., 1966, 482).

Значення в інших словниках

1. тирс — тирс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці.  Словник української мови у 20 томах
3. тирс — -а, ч. У давньогрецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тирс — (грец.) Деталь декоративного вбрання, яка зображалася у вигляді жезла бога Діоніса — палки, увитої плющем, виноградною лозою і листами.  Архітектура і монументальне мистецтво