тирс

-а, ч.

У давньогрецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників.

Значення в інших словниках

1. тирс — тирс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці.  Словник української мови у 20 томах
3. тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці.  Словник української мови в 11 томах
4. тирс — (грец.) Деталь декоративного вбрання, яка зображалася у вигляді жезла бога Діоніса — палки, увитої плющем, виноградною лозою і листами.  Архітектура і монументальне мистецтво