тирс
-а, ч.
У давньогрецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тирс — тирс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Словник української мови у 20 томах
- тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Словник української мови в 11 томах
- тирс — (грец.) Деталь декоративного вбрання, яка зображалася у вигляді жезла бога Діоніса — палки, увитої плющем, виноградною лозою і листами. Архітектура і монументальне мистецтво