1. Орфографічний словник української мови

тирс

тирс

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Словник української мови у 20 томах
  2. тирс — -а, ч. У давньогрецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тирс — ТИРС, а, ч. У грецькій міфології — жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській — Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Словник української мови в 11 томах
  4. тирс — (грец.) Деталь декоративного вбрання, яка зображалася у вигляді жезла бога Діоніса — палки, увитої плющем, виноградною лозою і листами. Архітектура і монументальне мистецтво