тиховійний
ТИХОВІ́ЙНИЙ, а, е, поет.. рідко. Який тихо віє, слабо коливається.
І чайка повільно летить,.. Між мляво похилених віт димком тиховійним розтавши (Бажан, Роки, 1957, 191);
*Образно. Були в житті моїм хвилини, Коли нове і потайне, Щось невідоме, поставало В душі стурбованій моїй І тиховійним чаром мрій Жадливе серце напувало (Черн., Поезії, 1959, 96).
Словник української мови (СУМ-11)