товаришити
ТОВАРИШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кому, з ким, діал. Бути товаришем (у 1, 2 знач.), створювати товариство (у 1, 3 знач.).
Олексій.. ішов трохи похитуючись між парубками. Ще ніколи він так не товаришив з ними (П. Куліш, Вибр., 1969, 295);
— Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами, — обізвалась Маруся (Н.-Лев., VI, 1966, 46);
Численні пари панночок, побравшися за руки, ходять по залі, розмовляючи то з собою, то з кавалерами, що їм товаришать (Фр., VI, 1951, 225);
Та знали певно всі тільки те, що Гутовський товаришить комісарові [приставу] на всіх бенкетах, гулянках (У. Кравч., Вибр., 1958, 385).
Словник української мови (СУМ-11)