товаришити
ТОВАРИШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кому, з ким, діал.
Бути товаришем (у 1, 2 знач.), створювати товариство (у 1, 3 знач.).
Олексій .. ішов трохи похитуючись між парубками. Ще ніколи він так не товаришив з ними (П. Куліш);
– Сказати щиру правду, і я ніколи не любила товаришити та приятелювати з такими паннами, – обізвалась Маруся (І. Нечуй-Левицький);
Численні пари панночок, побравшися за руки, ходять по залі, розмовляючи то з собою, то з кавалерами, що їм товаришать (І. Франко);
Та знали певно всі тільки те, що Гутовський товаришить комісарові [приставу] на всіх бенкетах, гулянках (Уляна Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)