товмачити

ТОВМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і неперех. Те саме, що тлума́чити.

— Та ви не дуже кваптесь товмачити, щоб часом лиха не набратись: хто мовчить, той двох навчить, — бо вже один батюшка за це виясніння [вияснення] втратив парафію (Н.-Лев., III, 1956, 174);

Узяв я адвоката набік, товмачу йому: — Зле, пане, робите: у бабів є гроші!.. Дадуть ціну, яку поставите (Март., Тв., 1954, 208).

Значення в інших словниках

1. товмачити — товма́чити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. товмачити — Товкмачити, витовкмачувати, витовкматити, повитовкмачувати, натовкмачувати, натовкматити, понатовкмачувати, потовкмачувати, потовкматити, стовкмачувати, стовкматити, постовкмачувати, перекладати, перекласти, поперекладати, див. інтерпретувати, коментувати, пояснювати, роз'яснювати  Словник чужослів Павло Штепа
3. товмачити — ТОВМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що і без дод. Те саме, що тлума́чити. – Та ви не дуже кваптесь товмачити, щоб часом лиха не набратись: хто мовчить, той двох навчить, – бо вже один батюшка за це виясніння [вияснення] втратив парафію (І.  Словник української мови у 20 томах
4. товмачити — -чу, -чиш, недок., перех. і неперех. Те саме, що тлумачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. товмачити — ПЕРЕКЛАДА́ТИ (з однієї мови на іншу), ТЛУМА́ЧИТИ заст., ВИТЛУМА́ЧУВАТИ заст., ПЕРЕТЛУМА́ЧУВАТИ заст., ТОВМА́ЧИТИ заст., ТОВКМА́ЧИТИ розм.; ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (стисло або не дослівно); ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ (вірші, не дотримуючись відповідності оригіналу). — Док.  Словник синонімів української мови