товмачити
ТОВМА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що і без дод.
Те саме, що тлума́чити.
– Та ви не дуже кваптесь товмачити, щоб часом лиха не набратись: хто мовчить, той двох навчить, – бо вже один батюшка за це виясніння [вияснення] втратив парафію (І. Нечуй-Левицький);
Узяв я адвоката набік, товмачу йому: – Зле, пане, робите: у бабів є гроші!.. Дадуть ціну, яку поставите (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)