товмач

ТОВМА́Ч, а́, ч.

1. заст. Той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіди, офіційних переговорів і т. ін.; перекладач.

Тоді взялись за діло товмачі й писці. Озброївшись дощечками, вкритими тонким шаром воску, писці заходились питати й записувати імена купців (С. Скляренко);

В'юнкий, низенький товмач .. скоромовкою переказував слова посла (Н. Рибак);

Пашке з'явився у повному параді: пес, товмач, кийок і заздалегідь розстебнута кобура парабелума (В. Козаченко);

Великий князь московський Іван Васильович у 1496 р. спорядив до датського короля посольство на чолі з товмачем Григорієм Істомою (з наук.-попул. літ.).

2. Той, хто тлумачить, роз'яснює що-небудь.

– Але ж я не пожежа, щоб мене гасити! Що за злочин, коли все хочеш сам, без товмачів обмізкувати! Для чого живу? Для чого житиму? Це мене цікавить (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. товмач — товмач (122) —перекладач; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. Товмач — Товма́ч прізвище населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. товмач — Перекладач, див. інтерпретатор, коментатор, товкмач, толмач  Словник чужослів Павло Штепа
4. товмач — -а, ч. 1》 заст. Той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіди, офіційних переговорів і т. ін.; перекладач. 2》 Той, хто тлумачить, роз'яснює що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. товмач — ПЕРЕКЛАДА́Ч (той, хто перекладає з однієї мови на іншу); ТЛУМА́Ч заст., ТОВМА́Ч заст. (той, хто перекладав усно); ПЕРЕСПІ́ВУВАЧ (той, хто перекладає вірші без суворого дотримання тексту оригіналу).  Словник синонімів української мови
6. товмач — ТОВМА́Ч, а́, ч. 1. заст. Той, хто усно перекладає з однієї мови на іншу під час бесіди, офіційних переговорів і т. ін.; перекладач. Тоді взялись за діло товмачі й писці.  Словник української мови в 11 томах