товкущий
ТОВКУ́ЩИЙ, а, е, розм.
1. Неспокійний, рухливий, непосидючий.
– Та такий товкущий [о. Тарасій], непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (І. Нечуй-Левицький);
– Мати любе [любить] клопіт, їй без клопоту, як салдатові [солдатові] без війни! – Він любив її лякати і трошки глузував, що була така товкуща (Б. Грінченко).
2. Запопадливий до роботи, роботящий, дбайливий.
– Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща, І на полі, і в господі, і в торгу тямуща (з народної пісні);
Товкуща жінка .. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)