товкущий
ТОВКУ́ЩИЙ, а, е, розм.
1. Неспокійний, рухливий, непосидючий.
— Та такий товкущий [о. Тарасій], непосидящий, що все товчеться то по келії, то по садку (Н.-Лев., III, 1956, 365);
— Мати любе [любить] клопіт, їй без клопоту, як салдатові [солдатові] без війни! — Він любив її лякати і трошки глузував, що була така товкуща (Гр., II, 1963, 58).
2. Запопадливий до роботи, роботящий, дбайливий.
— Мати тож хазяйка добра, чесна і товкуща, І на полі, і в господі, і в торгу тямуща (Укр. поети-романтики.., 1968, 552);
Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8).
Словник української мови (СУМ-11)