товкучка
ТОВКУ́ЧКА, и, ж., розм.
Скупчення приватних осіб, що торгують різними, перев. приношеними речами (рідко продуктами), де звичайно буває товкотнеча, штовханина; товчок.
Вона до того закостеніла в шкаралупі зажерливості, що змушувала няньку носити на товкучку і продавати стоптані черевики, старі подерті костюми і пальта (А. Хижняк);
Я зі своїм ще уманським другом, чудесним і добрим Стьопою Мельником, принесли туди придбані на благовіщенській товкучці два табурети, дві розкладушки, кухонний стіл і відчули себе повновладними господарями не найманої, а власної житлоплощі (із журн.);
За пожежною, біля річки – базар і товкучка. Там може трапитись машина до села (Ю. Мушкетик);
// Скупчення людей, машин.
Одначе Москва таке місто – тут на вулиці не дуже побалакаєш. То мимо димить – гримить товкучка вантажівок, то треба вулицю перебігти, поки тобі зелений дали, то в тролейбус треба влізти (С. Іванов).
Словник української мови (СУМ-20)