товкучка

ТОВКУ́ЧКА, и, ж., розм.

Скупчення приватних осіб, що торгують різними, перев. приношеними речами (рідко продуктами), де звичайно буває товкотнеча, штовханина; товчок.

Вона до того закостеніла в шкаралупі зажерливості, що змушувала няньку носити на товкучку і продавати стоптані черевики, старі подерті костюми і пальта (А. Хижняк);

Я зі своїм ще уманським другом, чудесним і добрим Стьопою Мельником, принесли туди придбані на благовіщенській товкучці два табурети, дві розкладушки, кухонний стіл і відчули себе повновладними господарями не найманої, а власної житлоплощі (із журн.);

За пожежною, біля річки – базар і товкучка. Там може трапитись машина до села (Ю. Мушкетик);

// Скупчення людей, машин.

Одначе Москва таке місто – тут на вулиці не дуже побалакаєш. То мимо димить – гримить товкучка вантажівок, то треба вулицю перебігти, поки тобі зелений дали, то в тролейбус треба влізти (С. Іванов).