тогід
ТОГІ́Д, ТОГІ́ДЬ, присл., діал. Минулого року, торік.
— Тепер ти [Аниця] мені і з цим і з тим, а як я тогід посилав за тобою на толоку, то ти ще й писок розпустила (Март., Тв., 1954, 41);
— О, давно я вже був тут, Іване… Ще, коли б не збрехати, тогідь перед жнивами (Козл., Сонце.., 1957, 36).
Словник української мови (СУМ-11)