толерувати

ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти.

— А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене? — Ми спорили над питанням, чи можемо толерувати тебе дальше в своїм товаристві, чи ні? (Фр., VI, 1951, 420);

Тобі моя «друга манера» більше подобалась, себто ти дозволила собі толерувати сю [цю] манеру (Л. Укр., III, 1952, 691).

Значення в інших словниках

1. толерувати — Толерува́ти: — виявляти прихильність, терпіти [42] — виявляти терпимість до кого-, чого- небудь, терпіти [37] — виявляти терпимість, поблажливість до когось [43] — допускати, терпіти [22] — ставитися терпимо [46-2] — терпіти [6;21;25,IV] — терпіти, виносити [20,VI,VII] — терпіти, потурати [44-1]  Словник з творів Івана Франка
2. толерувати — толерува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
3. толерувати — див. ТЕРПІТИ.  Словник синонімів Караванського
4. толерувати — ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., що і без дод., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. – А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене?...  Словник української мови у 20 томах
5. толерувати — -рую, -руєш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови