толерувати
ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти.
— А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене? — Ми спорили над питанням, чи можемо толерувати тебе дальше в своїм товаристві, чи ні? (Фр., VI, 1951, 420);
Тобі моя «друга манера» більше подобалась, себто ти дозволила собі толерувати сю [цю] манеру (Л. Укр., III, 1952, 691).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- толерувати — Толерува́ти: — виявляти прихильність, терпіти [42] — виявляти терпимість до кого-, чого- небудь, терпіти [37] — виявляти терпимість, поблажливість до когось [43] — допускати, терпіти [22] — ставитися терпимо [46-2] — терпіти [6;21;25,IV] — терпіти, виносити [20,VI,VII] — терпіти, потурати [44-1] Словник з творів Івана Франка
- толерувати — толерува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- толерувати — див. ТЕРПІТИ. Словник синонімів Караванського
- толерувати — ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., що і без дод., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. – А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене?... Словник української мови у 20 томах
- толерувати — -рую, -руєш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. Великий тлумачний словник сучасної мови