толерувати
ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., що і без дод., заст., книжн.
Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти.
– А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене? – Ми спорили [сперечалися] над питанням, чи можемо толерувати тебе дальше в своїм товаристві, чи ні? (І. Франко);
Тобі моя “друга манера” більше подобалась, себто ти дозволила собі толерувати сю [цю] манеру (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- толерувати — Толерува́ти: — виявляти прихильність, терпіти [42] — виявляти терпимість до кого-, чого- небудь, терпіти [37] — виявляти терпимість, поблажливість до когось [43] — допускати, терпіти [22] — ставитися терпимо [46-2] — терпіти [6;21;25,IV] — терпіти, виносити [20,VI,VII] — терпіти, потурати [44-1] Словник з творів Івана Франка
- толерувати — толерува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- толерувати — див. ТЕРПІТИ. Словник синонімів Караванського
- толерувати — -рую, -руєш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- толерувати — ТОЛЕРУВА́ТИ, ру́ю, ру́єш, недок., перех. і неперех., заст., книжн. Виявляти толерантність до кого-, чого-небудь; терпіти. — А не можна би знати, що ви, товариші, говорили про мене?... Словник української мови в 11 томах