толком
ТО́ЛКОМ, присл., розм.
1. Так, щоб було зрозуміло; виразно, ясно.
[Грицько:] Сказано — баби!.. Цитьте! Дайте отій тітці толком розказати, що тут заводиться? (Мирний, V, 1955, 251);
— Сядьте, мій любий, заспокойтеся і толком розкажіть: хто «вони», що за білети? Я нічогісінько не розумію (Добр., Очак. розмир, 1965, 53).
2. Як слід, так, щоб була користь.
В такому способі життя єсть багато вигоди, але разом з тим воно якось розбиває час і мислі людини, не дає їй толком ні за яку роботу взятись (Л. Укр., V, 1956, 40).
Словник української мови (СУМ-11)