тонкослізка
ТОНКОСЛІ́ЗКА, и, ж., розм. Людина, схильна до плачу, яка може легко розплакатися.
[Текля (до Катрі):] Заплач, тонкослізко (Кроп., І, 1958, 381);
— Ну, що тобі? Це тільки, щоб не плакала [дружина]. Страх не любить [Білограй] сліз. І послав же йому бог тонкослізку (Мушк., Чорний хліб, 1960, 147).
Словник української мови (СУМ-11)