тонізувати
ТОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., спец.
1. Поліпшувати функціональний стан органів, тканин і т. ін. живого організму.
Збудження дихання, кровообігу і загального обміну речовин у зв’язку з гімнастикою діє підбадьорливо, тонізує організм (Фіз. вихов.., 1954, 41);
Він [неоцид] тонізує весь організм у цілому (Наука.., 2, 1960, 40);
// перен. Підвищувати життєвий тонус, підбадьорювати.
2. Робити тонічним, наближати до тонічного (вірш) ( див. тоні́чний 2).
Зберігаючи рівноскладовість, Сковорода вносить у вірш [«Всякому городу нрав и права»] певні елементи новаторства, тонізуючи його, наближаючи до дактиля (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 82).
Словник української мови (СУМ-11)