тонізувати
ТОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що, спец.
1. Поліпшувати функціональний стан органів, тканин і т. ін. живого організму.
Збудження дихання, кровообігу і загального обміну речовин у зв'язку з гімнастикою діє підбадьорливо, тонізує організм (з навч. літ.);
Він [неоцид] тонізує весь організм у цілому (з наук.-попул. літ.);
// перен. Підвищувати життєвий тонус, підбадьорювати.
2. Робити тонічним, наближати до тонічного (вірш) (див. тоні́чний 2).
Зберігаючи рівноскладовість, Сковорода вносить у вірш [“Всякому городу нрав и права”] певні елементи новаторства, тонізуючи його, наближаючи до дактиля (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)