топтання
ТОПТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. топта́ти й топта́тися.
Ах, та тюремна служба!.. Вічний вид повзання перед властю, сцен брутальної самоволі, топтання людської гідності (Фр., II, 1950, 272).
◊ Топта́ння на [одно́му] мі́сці — відсутність руху, дії, розвитку.
Словник української мови (СУМ-11)