тоскно
ТО́СКНО, рідко. Присл. до то́скний.
Лиш ген-ген.. тужно, тоскно, мелодійно грає гуцул на трембіті… (Хотк., II, 1966, 33);
// у знач. присудк. сл.
Од того жалібного виття і нявчання тоскно стало на серці у Марка (Трубл., Мандр., 1938, 98).
Словник української мови (СУМ-11)