травневий
ТРАВНЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до тра́вень;
// Який відбувся, трапився у травні.
Догоряють промені останні у багрових одблисках заграв. Милий дівчини в травневому повстанні З барикади в ворога стріляв (Дмит., Вірші.., 1949, 180);
// Який буває в травні; весняний, теплий.
О, як цвіте оця земля травнева, Ця батьківщина людської весни! (Бажан, Вибр., 1940, 94);
[Ліда:] Травнева ніч і яблуні… Сп’яніти можна… (Корн., І, 1955, 98);
Травнева гроза; Травневий дощ.
2. розм. Те саме, що першотравне́вий 2.
Ото був день, єдиний день святковий, Коли на сонці він [вишитий узір] запломенів, Осяяний, співучий, пурпуровий, Немов маленький стяг травневих днів (Бажан, Роки, 1957, 251);
Травневе свято.
Словник української мови (СУМ-11)