трагічний
ТРАГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до трагедії (у 1 знач.).
Трагічна п’єса; Трагічний жанр; Трагічний актор;
// Який лежить в основі трагедії, становить її суть.
Трагічний конфлікт;
// у знач. iм. трагі́чне, ного, с. Те, що лежить в основі трагедії, становить її суть.
Читайте все підряд — там так переплелось Трагічне й радісне з сатирою їдкою (Еллан, І, 1958, 244);
Драматичне, як і трагічне, виникає.. внаслідок конфлікту між ідеалом (носієм, поборником його) й обставинами (Рад. літ-во, 10, 1968, 12).
2. Власт. виконавцям трагедії, трагікам; здатний виражати сильні почуття, пристрасті.
Трагічний талант;
// Розрахований на ефект; удаваний, штучний, театральний.
— Як підете туди, між мій народ, розкажіть, якою ви бачили його королеву, — тут її величність показала трагічним жестом на свої стоптані черевики і подерту сукню (Л. Укр., III, 1952, 577);
Трагічна поза; Трагічні інтонації.
3. Який призводить до великого горя, нещастя, смерті; страшний, катастрофічний.
Потім усе пережите немов захльоснуло її спогад про трагічне повстання, спровоковане ділками підступного Лондона, і жертвенний подвиг обманутих і наперед приречених людей (Жур., До них іде.., 1952, 29);
Той [із в’язнів] розповідав історію свого життя, той пригадував якийсь смішний або трагічний випадок (Збан., Єдина, 1959, 168);
Трагічна помилка;
// Який закінчиться смертю.
Він добре знав, що кораблі вже не прийдуть, і трагічна доля решток військ, що обороняли Херсонський мис, вирішена (Кучер, Голод, 1961, 182);
// Надто важкий, жахливий, безвихідний.
Анрі-Жак розумів, що нещастя підкосило його на самому початку вільного життя, та стан не здавався йому таким трагічним, щоб варто було через нього впадати в розпач (Ю. Янов., II, 1954, 53);
В одноактівці «На волю» [Д. Бедзика] розкрито трагічне становище дітей Західної України під владою панської Польщі напередодні визволення (Іст. укр. літ., II, 1956, 225);
// Сповнений великого горя; сумний, нещасний.
Життя моє тут досить трагічне (Л. Укр., V, 1956, 325);
Всі ці трагічні оповідання Шевченко не забував. Вони стали тим невичерпним джерелом, з якого до самої смерті черпав він теми для своїх повістей і поем (Тулуб, В степу.., 1964, 214);
Сама дійсність примушувала його [В. Стефаника] звертатись переважно до трагічних ситуацій (Іст. укр. літ., І, 1954, 680);
// Який виражає важкий душевний стан, страждання, свідчить про них.
Потім ти зняла шапочку і обтрясла сніг, від якого твоя чорна коса здавалась посивілою і надавала тобі трагічний вигляд (Л. Укр., III, 1952, 682);
З ними була й Поля Каракута — дівчина первісної вроди, з двома довгими русими косами і трагічними очима (Смолич, Мир.., 1958, 71);
Трагічний голос.
Трагі́чна смерть — смерть, що настала в результаті нещасного випадку.
Яків Гарасимович [Кухаренко] багато збирався писати й певно лишив би чимало цікавих праць, коли б нагла й трагічна смерть не забрала в нас ще одного вірного сина України (Коцюб., III, 1956, 49).
Словник української мови (СУМ-11)