трахкотіти
ТРАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до тра́хкати.
Трахкотять тепер колеса, Я тіпаю волокно (Укр.. думи.., 1955, 402);
Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28);
Катеринка ніби ще більше захрипла, а бубон трахкотів невпопад… (Чаб., Катюша, 1960, 11).
Словник української мови (СУМ-11)