тротуарчик
ТРОТУА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до тротуа́р.
Я йду тихими тротуарчиками Тельтова, наче околицями далекого Києва (Кол., На фронті.., 1959, 1966);
Автобуса.. довелося чекати довгенько. Петро походжав вузьким тротуарчиком (Хор., Місто.., 1962, 65).
Словник української мови (СУМ-11)