трубочка

ТРУ́БОЧКА, и, ж.

1. Зменш. до тру́бка 1, 3, 4.

Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (Донч., І, 1056, 71);

Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 476);

— Сто сорок кубометрів? — І, склавши губи в трубочку, [бригадир] просвистів пронизливо, з розпачем (Коцюба, Нові береги, 1959, 286);

— Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив’язував корові до хвоста (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19).

2. у знач. присл. тру́бочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба.

Несподівано через плече до мене падає записка, згорнена трубочкою (Кол., На фронті.., 1959, 150);

Тіна склала трубочкою долоні, гукнула насторожено і дзвінко: — А-гей! (Мушк., День.., 1967, 24).

Значення в інших словниках

1. трубочка — тру́бочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. трубочка — ТРУ́БОЧКА, и, ж. 1. Зменш. до тру́бка 1, 3, 4. Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (О. Донченко); Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
3. трубочка — -и, ж. 1》 Зменш. до трубка 1), 3), 4). 2》 у знач. присл. трубочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба.  Великий тлумачний словник сучасної мови