трубочка

ТРУ́БОЧКА, и, ж.

1. Зменш. до тру́бка 1, 3, 4.

Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (О. Донченко);

Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

– Сто сорок кубометрів? – І, склавши губи в трубочку, [бригадир] просвистів пронизливо, з розпачем (Г. Коцюба);

– Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив'язував корові до хвоста (В. Гжицький).

2. у знач. присл. тру́бочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба.

Несподівано через плече до мене падає записка, згорнена трубочкою (П. Колесник);

Тіна склала трубочкою долоні, гукнула насторожено і дзвінко: – А-гей! (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. трубочка — тру́бочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. трубочка — -и, ж. 1》 Зменш. до трубка 1), 3), 4). 2》 у знач. присл. трубочкою. У формі порожнього циліндра або невеликого розтруба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. трубочка — ТРУ́БОЧКА, и, ж. 1. Зменш. до тру́бка 1, 3, 4. Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (Донч., І, 1056, 71); Там лежали тягучки, вафельні трубочки, купа кислих карамельок (Гашек, Пригоди..  Словник української мови в 11 томах