труджений

ТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до труди́ти 1; натруджений (у 1 знач.).

Вони починали відчувати, як устоювався грунт під юними, але вже добре трудженими ногами. .. (Ле, В снопі.., 1960, 149);

// У знач. прикм.

Щастя тепер на нашу долю випало, полегкість трудженим рукам (Горд., Цвіти.., 1951, 37).

2. у знач. прикм. Здобутий працею; трудовий.

Я все повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду, то поможу конопель тіпати або мочити (Барв., Опов.., 1902, 484);

Дам я вам почути при цій нагоді.., як я в числі авангарду робітничого класу здобував це право — лити сталь не в капіталістичний ківш, а в свій — робочий, труджений і завойований (Ю. Янов., II, 1958, 242);

Труджені гроші;

// Сповнений праці.

Я її [любов] прошу: — Гори, не гасни, Цвітом цвіти і грозою шуми, Так, щоб життя своє труджене, щасне, Наче буквар, прочитали ми (Шпорта, Вибр., 1958, 69).

Значення в інших словниках

1. труджений — тру́джений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. труджений — ТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до труди́ти 1; натруджений (у 1 знач.). Вони починали відчувати, як устоювався ґрунт під юними, але вже добре трудженими ногами (Іван Ле); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
3. труджений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до трудити 1); натруджений (у 1 знач.). 2》 у знач. прикм. Здобутий працею; трудовий. Труджені гроші. || Сповнений праці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. труджений — ТРУДЯ́ЩИЙ (який багато працює й живе зі своєї праці), ТРУДОВИ́Й, ТРУ́ДЖЕНИЙ розм., ТРУЖДЕ́ННИЙ заст., РОБІ́ТНИЙ заст. Творцем усіх матеріальних і духовних цінностей на землі є трудящий народ (І. Волошин); Грай, бандуро!...  Словник синонімів української мови
5. труджений — Тру́джений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. труджений — Труджений, -а, -е Добытый трудомъ. Пшоно труджене. Г. Барв. 4 84.  Словник української мови Грінченка