труджений
ТРУ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до труди́ти 1; натруджений (у 1 знач.).
Вони починали відчувати, як устоювався ґрунт під юними, але вже добре трудженими ногами (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Щастя тепер на нашу долю випало, полегкість трудженим рукам (К. Гордієнко).
2. у знач. прикм. Здобутий працею; трудовий.
Я все повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду, то поможу конопель тіпати або мочити (Ганна Барвінок);
Труджені гроші;
// Сповнений праці.
Я її [любов] прошу: – Гори, не гасни, Цвітом цвіти і грозою шуми, Так, щоб життя своє труджене, щасне, Наче буквар, прочитали ми (Я. Шпорта).
Словник української мови (СУМ-20)