труднота
ТРУДНО́ТА, и, ж., рідко. Те саме, що тру́днощі.
Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, — обізвалась Гликерія, — трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (Н.-Лев., III, 1956, 390);
Він добре тямив, що Присташиха без трудноти знайде собі другого пастуха (Крим., Вибр., 1965, 415);
Але, як це буває завжди з людиною, що, трохи оговтавшись, нагло збагне всю небезпеку й трудноту становища і той єдиний, який уже не є, вихід, що тільки й лишився їй, — стає раптом рішучою, — отак зараз і вітробалчани (Головко, II, 1957, 348).
З вели́кою трудно́тою — те саме, що З вели́кими тру́днощами ( див. тру́днощі).
Матушка обперлась обома руками об ручки крісла, підвела з великою труднотою своє огрядне тіло (Н.-Лев., IV, 1956, 45).
Словник української мови (СУМ-11)