трудовитий
ТРУДОВИ́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що працьови́тий.
— Еге, пустіть свою Настю до Гната, він чоловік тихий, трудовитий… (Коцюб., І, 1955, 51);
Василь людина наполеглива, трудовита (Коп., Лейтенанти, 1947, 82).
Словник української мови (СУМ-11)