труїння
ТРУЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. труї́ти.
Звідтіль, з вершечків гір.. можна дивиться на труїння філоксери (Коцюб., І, 1955, 226);
— Негайно всім до одного вийти на боротьбу [з мишами]. Негайно! Завтра ж розпочати труїння (Донч., І, 1956, 93).
Словник української мови (СУМ-11)