трям
ТРЯМ, ТРАМ, а, ч., діал.
1. Сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін.
Побігла [Даринка] в повітку, зняла його [півника], теж уже сонного, з тряма, зв’язала мотузком ноги, посадила на возик (Вирган, В розп. літа, 1959, 261);
Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму, приладновували трами, густо вкриваючи дошками стелю [рудні] (Досв., Вибр., 1959, 348).
2. Взагалі колода, балка.
З подивом глядів тепер Максим, як ота незвичайна женщина [жінка].. поборювала всякі трудності утяжливої дороги, як легко пере-скакувала… величезні трами (Фр., VI, 1951, 12).
Словник української мови (СУМ-11)