туди-сюди
ТУДИ́-СЮДИ́, присл., розм.
1. То в один, то в інший бік; взад і вперед; в різні місця; в різних напрямках.
Христя метнулася сюди-туди, знайшла два огірки, одрізала шматок хліба і подала хлопцеві (Мирний, І, 1954, 242);
Довго на річці не будуть вони. Перепливуть річку туди-сюди та й прибіжать (Головко, І, 1957, 189).
2. перев. із сл. ще, у знач. присудк. сл. Нічого, можна стерпіти; сяк-так.
Коли б же то поговорив [з дівчиною], так би ще туди-сюди; а то тільки зобачив,.. вже.. і полюбив, і вбивається за нею… (Кв.-Осн., II, 1956, 306);
— Солдат з тебе, батьку, ще туди-сюди, а кухар — нікудишній (Зар., На.. світі, 1967, 40).
Словник української мови (СУМ-11)