тужитися
ТУ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм., рідко. Напружуватися, робити фізичні зусилля.
— Або ще заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа,.. А то інший, довірливий, почне над тими тумбами тужитись, аж очі йому рогом вилазять (Гончар, Тронка, 1963,339);
*Образно. Пробує рятуватись [кльоц], як може. Завертає убік, пнеться, тужиться (Хотк., II, 1966, 330);
// Докладати зусиль, намагаючись що-небудь зробити.
Чоловічок закліпав кролячими очицями, тужачись щось згадати (Панч, О. Пархом., 1939, 115).
Словник української мови (СУМ-11)