тупак
ТУПА́К, а́, ч.
1. Велика тупа сокира;
// Затуплене знаряддя (про ніж, сокиру і т. ін.).
2. перен., розм. Про тупу, розумово обмежену людину.
— Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354).
Словник української мови (СУМ-11)