тупоумний

ТУПОУ́МНИЙ, а, е. Який відзначається тупоумством.

Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду таки троха тупоумний (Фр., VIII, 1952, 19).

Значення в інших словниках

1. тупоумний — тупоу́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тупоумний — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. тупоумний — див. тугодум  Словник чужослів Павло Штепа
4. тупоумний — ТУПОУ́МНИЙ, а, е. Який відзначається тупоумством. Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду таки троха тупоумний (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. тупоумний — -а, -е. Який відзначається тупоумством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тупоумний — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови