Словник української мови у 20 томах

тупоумний

ТУПОУ́МНИЙ, а, е.

Який відзначається тупоумством.

Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду таки троха тупоумний (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. тупоумний — тупоу́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. тупоумний — див. дурний  Словник синонімів Вусика
  3. тупоумний — див. тугодум  Словник чужослів Павло Штепа
  4. тупоумний — -а, -е. Який відзначається тупоумством.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тупоумний — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  6. тупоумний — ТУПОУ́МНИЙ, а, е. Який відзначається тупоумством. Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду таки троха тупоумний (Фр., VIII, 1952, 19).  Словник української мови в 11 томах