турлити
ТУРЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех., діал. Гнати, проганяти.
— Вони, бач, і робили б, що тільки б плутали на п’яльцях якесь своє дрантя. А я їх турлю до пекарні! Робіть, кажу, діти, самі на себе, — на вас слуг не настачиш (Н.-Лев., І, 1956, 121).
Словник української мови (СУМ-11)