турлити
ТУРЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого, що, діал.
Гнати, проганяти.
– Вони, бач, і робили б, що тільки б плутали на п'яльцях якесь своє дрантя. А я їх турлю до пекарні! Робіть, кажу, діти, самі на себе, – на вас слуг не настачиш (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)