туркіт
ТУ́РКІТ¹, кота, ТУ́РКУТ, а, ч.
Голуб особливої породи – чубатий, волохатий, який відзначається туркотанням, воркотінням.
Найкращі голуб'ятники у нас в Києві живуть на Подолі. Там можна .. подивитись на рідкісних поштовиків, вертунів, трубачів, туркотів... (О. Копиленко);
На тополю присів туркут і твердив своє: “Тур-тур...” (С. Чорнобривець).
ТУ́РКІТ², коту, ч.
1. Своєрідні переливчасті звуки, які видає голуб, горлиця.
Ще з дитячих років туркіт горлиці має для мене щось, я сказав би, заворожливе (М. Рильський).
2. Торохтіння, шум.
На подвір'ї почувся туркіт легкого візка і голосний стук кінських копит (І. Франко);
Зачувши туркіт мотоцикла, малеча висипала на вулицю (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)