Словник української мови в 11 томах

тучитися

ТУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Робитися гладким, відгодовуватися (перев. про тварин).

— Кров нашу п’єте! Шкіру з нас дерете! Шпіком нашим тучитеся! — озвався окрик одного з юрби (Фр., III, 1950, 188).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. тучитися — ту́читися дієслово недоконаного виду робитися гладким, відгодовуватися розм.  Орфографічний словник української мови
  2. тучитися — ТУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Робитися гладким, відгодовуватися (перев. про тварин). – Кров нашу п'єте! Шкіру з нас дерете! Шпіком нашим тучитеся! – озвався окрик одного з юрби (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  3. тучитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Робитися гладким, відгодовуватися (перев. про тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови